Із письменником 67-річним Віктором Суворовим розмовляємо скайпом. Наприкінці 1970-х колишній радянський розвідник із сім'єю оселився в англійському містечку Брістоль. Живе там дотепер. Пише книжкина військово-історичну тематику. Для розмови виділяє 40 хв.

Війна в Україні припиниться чи країна перетвориться на Ізраїль, що воює з моменту проголошення незалежності 1948 року?

Припиниться, і дуже швидко. На Росію всі чинять потужний вплив. Та й для Москви ця війна стає все дедалі невигідною. Міжнародні фінансові організації завдають ударів по російським олігархам. Вони змушені будуть зупинити Путіна або вдатися до інших дій. Як він піде війна припиниться. Путін визначив свій кінець, коли ввів війська до Криму. Його режим довго не витримає. Рік найбільш крайній термін. Падіння може настати значно раніше, будь-якого дня.

Росія продовжує перекидати війська до українського кордону. Може, Путін готує наступ?

Складно передбачити дії непередбачуваної людини. За логікою, війська до України треба було вводити одразу після референдуму в Криму. Якщо він утратив стільки часу, то зараз це робити дурня у стократному розмірі. Для чого зосереджувати армію біля українського кордону - не можу пояснити. Та повторюю: для Путіна вже захоплення Криму було політичним самогубством. Якщо він зараз ще й введе війська на Схід України для нього це буде не лише політична смерть, а й фізична.

Зараз головною проблемою для України є російські найманці на Донбасі.

1949 року ухвалили так звані Женевські конвенції про жертви війни. Там сказано, що полонений військовослужбовець країни, яка воює, має право на життя. А 1977-го до цих конвенцій прийняли додаткові протоколи. Зокрема визначили, хто такий найманець, і постановили: він не має права на статус військовополоненого. Тобто право на життя на нього не поширюється. Україна зобов'язана донести до всіх росіян, які воюють на Донбасі: хлопці, ви є найманцями, отже, права на життя не маєте, якщо потрапите в наші руки.

Найманці стануть великою проблемою для Росії, якщо туди повернуться. Вони побували у справжній війні, відчули запах крові, грабували банки, творили інші беззаконня. Поставити їх під владу закону буде дуже складно. Для Москви це саме той випадок, коли посієш вітер пожнеш бурю. Бо якщо в Україні ці кровожерні комахи воювали хоч за якусь ідею, то після повернення до Росії злість, що їх зрадили, виплеснеться на неї.

Найманців убивали на кордоні, коли намагалися повернутися до Росії.

Бойовики про це знають, тому прориватимуться силою. Розчинятимуться в масах. А це ще страшніше, бо перейдуть кордон нелегально, зі зброєю. Із 1979 року Росія постійно воює то Афганістан, то Чечня. Існує ціле покоління людей, які нічого, окрім війни, не знають. Кремль захотів позбутися їх і перекинув в Україну. Якщо вони повернуться назад, то разом із тими, які залишилися, стануть детонатором подій на зразок Югославії чи Північного Кавказу.На це накладається економічна криза. А Європа шукає альтернативи російському газу. Федерації, окрім газу та нафти, нічим торгувати. Хіба матрьошками.

Усі ці фактори збираються в один страшний вузол, акумулятивний заряд, що спрацює проти Росії. У травні Путін підписав кабальні договори з Китаєм про поставки газу на 30 років. Для цього треба збудувати газогін, а грошей на нього Росія не має. Мільярди доларів на це позичає Пекін. Фактично Путін віддав Росію в рабство Китаю. Якщо вона не віддаватиме позичених мільярдів, Китай займе територію Далекого Сходу. Китайці давно переїжджають туди жити. Там на них не розповсюджується закон про народження однієї дитини. Можуть народити й 15. Мої тамтешні знайомі кажуть: Далекий Схід поки що не китайський, але вже й не російський.

Колись був могутній Радянський Союз, ядерна наддержава. Мав союзників у Європі країни соціалістичного табору. І все це розсипалося 1989-го. Минуло два роки й за три дні рухнув великий Радянський Союз. А далі розпадеться Росія.

Та переважна більшість росіян підтримують політику президента Путіна.

Муаммар Каддафі (лівійський лідер, убитий 2011 року. ред.) перед тим, як його зловили й жорстоко знищили, мав 99% підтримки. Та вона випарувалася і перетворилася на протилежність. Зараз людство згадує Першу світову війну, що розпочалася 100 років тому. Коли вона вибухнула, у Санкт-Петербурзі перед Зимовим палацом стояли гігантські натовпи народу: купці, дворяни, прості люди усі хвалили Миколу ІІ. Раділи, який у них мудрий цар, що починає війну, яку вони виграють. Невдовзі цар утратив не лише популярність, а й голову та життя своєї сім'ї. Або Михайло Горбачов, якого теж страшенно любив народ. А тепер ненавидить. Колись було 80% підтримки, зараз 90% ненависті.

Що може змінити ставлення росіян до Путіна?

У Росії триває боротьба між телевізором і холодильником. Поки що перемагає телевізор, але скоро своє слово скаже холодильник. Бо різко знижується вартість рубля, падає підтримка керівництва країни з боку олігархів. Те, що відбувається зараз їм не подобається. Вони втрачають мільярди і бояться завтрашнього дня. А уявіть, як «радісно» російським силовикам, яким заборонили їздити за кордон. Дружина може поїхати, а я, генерал ФСБ, не можу. Все це ґрунт для державного перевороту.

Був колись у нас великий лідер Микита Хрущов (перший секретар ЦК КПРС у 1958-1964 роках. ред.). Усі його дуже любили і прославляли. Але через те, що він наламав дров, пересварився із Заходом його оточення влаштувало змову і скинуло Хрущова. Це сталося 13 жовтня 1964 року. Перед тим зверху дали наказ, щоб у країні не продавали білий хліб. Це мені батько розказував, який тоді працював у Черкаському обкомі партії. Продавали тільки чорний, в який намішували різну гидоту. І ціну підняли вдвічі. Так і підірвали оту народну любов до Хрущова. Два тижні величезні черги за хлібом огидної якості. І раптом із Кремля оголошують, що Хрущов знятий і тут же в магазинах з'являється білий хліб, ковбаса, цукерки. Тож не нам вчити людей у Кремлі, як слід готувати державні перевороти.

Що буде з Україною?

Україна стане великою європейською державою на рівні Італії, Франції і Німеччини. Для цього є все: люди, родюча земля. От Швейцарія, одна з найбагатших країн світу, не має жодних ресурсів. Навіть пісок завозять із Італії. Зате в них є працелюбний і свободолюбний народ. Цього достатньо для процвітання. Усе залежатиме від економічних реформ в Україні.

Наприкінці розмови Суворов каже, що вважає себе українцем. Прощається словами «Слава Україні

Галина ОСТАПОВЕЦЬ(«Українське слово» (Чикаго, США))

http://gazeta.ua/

Досьє

Письменнику Вікторові Суворову (справжнє ім'я та прізвище Володимир Різун) 67 років. Народився на Далекому Сході в Росії у селі Барабаш Приморського краю. Батько був військовослужбовцем, родом з України. Мати росіянка.11-річним вступив до Воронезького суворовського училища. Навчався в Київському вищому загальновійськовому командному училищі. У 19 років став членом КПРС. Брав участь в операції із введення військ до Чехословаччини 1968-го. По поверненні отримав призначення у Прикарпатський військовий округ, командиром танкового взводу в Чернівцях.По закінченні військово-дипломатичної академії чотири роки працював у женевській резидентурі Головного розвідувального управління СРСР. 10 червня 1978-го зник із власної квартири. За 2,5 тижні я із сім'єю виринув в Англії.

З 1981 року під псевдонімом Віктор Суворов пише на військово-історичну тематику. Найвідоміші книги — «Криголам», «Акваріум», «День М».

Каже, що в СРСР його заочно засудили до смертної страти.Викладає тактику й військову історію у британській військовій академії. Живе в містечку Брістоль. У березні 2010-го підписав звернення російської опозиції «Путін має піти».

Із дружиною Тетяною мають доньку Оксану, 42 роки, та 38-річного сина Олександра.

Our website is protected by DMC Firewall!