Коли життя надихає 

Як приємно зустрічатися з простими сільськими людьми, які у своєму маленькому затишному будиночку чи дворі власними руками, завдячуючи власній творчості і фантазії, створюють затишок для всієї сім’ї, для своїх рідних, дітей і онуків, куточки, де всі можуть збиратися разом і насолоджуватися безцінними хвилинами щастя. Мабуть, саме в таких митях і приховане воно — щастя, в красі,затишку і спокої…

Проїжджаючи чепурним і прибраним до свят селом Терешки, що потопає у білосніжному черешневому цвіті, важко не помітити обійстя на вулиці з гарною назвою Покровська, де центральне місце займає простора альтанка, на солом’яному даху якої — лелече гніздо. А поряд…Справді казкове містечко з розфарбованою піччю, казковими скульптурками, гіркою та озером із фонтаном, яке ввечері переливається різнокольоровими веселковими вогниками, з зеленими клумбами. З глибини двору доноситься мелодійне вуркотіння голубів. Здається, саме тут і оселилося тихе щастя…

Знайомлюся із господарями садиби. Це — подружжя Махинь: Ольга та Сергій. Мають власну землю, яку обробляють своєю технікою, невелике господарство, яке забезпечує сім’ю всім необхідним для життя. Діти — Олег та Оксана, четверо онуків мешкають окремо. А на свята чи у вихідні з’їжджається до батьків вся родина. Тож саме у цьому чудовому куточку і збираються, щоб відпочити душею.

Не приховую свого захоплення і цікавлюсь, що ж надихнуло на створення такого дива.

— Надихає саме життя,— каже майстер.— А ще — бажання…

Велике бажання дарувати своїм найдорожчим людям затишок Сергій Васильович і вважає основною мотивацією. А свій витвір мистецтва називає альтанкою пенсіонерів…Звичайно, жартома. Насправді ж, те, що він втілив у життя, було його давньою мрією.

Ще з дитинства Сергію не сиділося на місці, ідеї народжувалися одна за іншою, і у 13 років за власноруч зароблені гроші від вирощування та реалізації кролів юнак уже придбав собі мопеда. Ох і заздрили ж ровесники такому підприємливому хлопцеві!

Коли зустрів свою долю і побралися, вже разом облаштовували своє родинне гніздо. Ольга кохалася у квітах. Сергій — майстрував з дерева. Чудові дерев’яні шафи, які є у їхньому будинку, справді, ексклюзивні музейні експонати. Сам змайстрував і техніку, якою обробляє землю.

Альтанка, піч, фонтан із вечірньою ілюмінацією теж створювалися руками майстра. Дружина завжди підтримувала будь-яку чоловікову ідею і допомагала у розфарбовуванні та благоустрої.

— Цей куточок — моя віддушина,— каже Сергій Махиня.

А для повної сімейної ідилії зовсім нещодавно Сергій Васильович втілив у життя ще одну свою дитячу мрію — він зайнявся розведенням голубів.

Сергій Махиня має золоті руки. Бо таку красу, яку він створює власноруч, можуть зробити лише такі, золоті, руки.

І для цього не потрібно якихось захмарних коштів. Лише фантазія і бажання. Не вірите? Завітайте у Терешки і переконайтеся…

                                                                                          Лариса БАЧИНСЬКА

26042018 краса4

2604 коли краса1

26042018 коли краса2

Our website is protected by DMC Firewall!