Завжди складно зібратися з думками, коли вирують емоції, а передати засобами художнього слова – поготів. Та все ж, є люди, яким це вдається, адже вони обдаровані поетичним талантом. Спілкуватися з ними не менш цікаво, ніж читати їхні твори, які спонукають до роздумів, сягають найпотаємніших куточків душі, відкривають таємничий світ фантазії і почуттів, у якому кожен знайде щось гарне для себе.

«Шполяночка+» зустрілася з талановитою жінкою Ларисою Сімон і розпитала про її творчий шлях.

Чи пам’ятаєте Ви, як написали свою першу поезію?

— Свій талант я вспадкувала від мами. Перші вірші були написані ще в шкільні роки. Далі вступила в інститут на філологічний факультет, де продовжила творити. Потім – новий етап життя: сім’я, маленькі діти — чесно кажучи, було не до поезії. Та згодом певні події надихнули мене писати вірші та малювати картини.

Чи є у Вас особистий «рецепт» написання поезій?

— Абсолютно нічого таємного немає. Вірші приходять зненацька. Потрібне натхнення, певна Божа іскра. Буває навіть таке, що я схоплююсь серед ночі для того, щоб записати рядки. В одній зі збірок навіть є розділ «Муза з ліхтариком». Адже деякі поезії народжувались, коли не було світла, і я записувала їх під ліхтариком. Буває, що навіть на автобусній зупинці приходить муза. Саме тому зі мною завжди ручка та блокнот, щоб занотувати. Також я багато читаю, захоплююсь поезією, пишу переклади та переспіви.

 Ваші поезії надзвичайно романтичні. На яку тематику Вам подобається писати?

— Насправді в мене надзвичайно багато тем для поезій: краса рідного краю, жіноча доля, шкільні будні і свята... Я дуже люблю природу, море. До речі, уже готова до друку наступна збірка, у якій є розділ «Закохана у море». Я відчуваю, що це моя стихія.

 Скільки Ви витрачаєте часу на написання однієї поезії?

— Вірші найкраще пишуться весною, коли грає кров. А втім, дивлячись, яка поезія. Є коротенькі вірші, які пишуться швидко, буквально за півгодини, а бувають такі, у яких я довго щось змінюю.

Чи була літературна криза?

— Звичайно, буває таке, але зазвичай якщо не пишеться, то поезія не народжується взагалі. Примусити себе писати не можна.

 Ви взагалі творча людина, вірші — не єдиний Ваш талант. Розкажіть про свої хобі.

— Люблю музику, живопис. У мене є серія малюнків-вітражів, є малюнки графічні – пробую різні техніки. Зараз захопилася малюванням ватними паличками. У мене навіть була думка відкрити власну справу, пов’язану з творчістю, наприклад сувенірний салон.

 Над чим зараз працюєте?

— На сьогодні я готую кілька збірок, одна з яких закінчена. Деякі ще доповнюю. У мене вже є три надруковані збірки.

Часто мене запитують: «Кому Ви присвячуєте вірші?». Хочу сказати читачам, що не варто сприймати вірші як автобіографію, адже це – художні твори. Лірична героїня моїх поезій, звичайно, чимось близька мені, але це не означає, що ми абсолютно однакові.

Спілкувалась Тетяна Приходько

Our website is protected by DMC Firewall!