5-го лютого завершився термін обговорення творів авторів-претендентів на здобуття літературної премії імені Олекси Влизька. Цього дня відбулося засідання конкурсної комісії, яка таємним голосуванням визначила лауреата. Ним стала поетка Лілія Золотоноша — член Національної спілки письменників України, за збірку поезій «Лише з тобою» (м. Київ). Із 14 членів комісії, які взяли участь у голосуванні, за її кандидатуру віддали свої голоси дев’ятеро. П’ятеро інших — проголосували за роман Василя Шкляра «Троща».

Нагадаємо, що ідея заснування премії належить нашому видатному земляку, талановитому письменному й літературному критику, лауреатові Шевченківської премії Михайлові Слабошпицькому, який десять років тому, до 100-річчя з дня народження поета Розстріляного Відродження із Сигнаївки Олекси Влизька, реалізував її за повної підтримки і розуміння тодішніх керівників району — Олексія Пірогова та Миколи Сабадаша. До цієї справи долучилися тоді і професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Володимир Поліщук, поетеса і громадський діяч Валентина Коваленко. На урочистості до 100-річчя народження Влизька приїздив і батько українського національного сучасного бестселера Василь Шкляр. Тоді першим лауреатом премії став талановитий поет-педагог із Василькова Олександр Діхтяренко, який справді був гідним цієї високої відзнаки, що вселило надію на те, що у подальшому ця премія буде мати престиж.

Цього року виповнюється вже 110 років із дня народження Олекси Влизька і 10 років існування премії на його честь. За ініціативи професора Володимира Поліщука минулого року до Положення про премію були внесені ряд змін з метою її популяризації на теренах всієї України. І це принесло вагомий результат — цього року свої роботи на здобуття премії представили вже 12 кандидатів. Правда, з них до моменту голосування залишилося лише 10: один твір був відхилено комісією за невідповідність формату, а кандидат Тетяна Коноваленко, молода поетеса з Вінничини, на жаль, передчасно пішла із життя.

Під час обговорення творів, ще до голосування, члени комісії висловили свої думки про конкурсні твори. Зокрема, Олександр Діхтяренко відзначив цікаві ідеї, модерні творчі підходи авторів. Та серед них беззастережним фаворитом, на думку Олександра Петровича, мав би стати вже згаданий вище популярний письменник і національний лідер Василь Шкляр із нещодавно виданим романом «Троща», автор іще двох десятків романів, у тому числі — «Чорного Ворона», прототипом головного героя якого є холодноярський отаман Іван Черновусов із нашого Товмача.

У час відзначення на державному рівні подій 100-річчя Української революції та враховуючи традицію проведення в районі на честь цієї події просвітницьких фестин «Товмацький курінь», відзначення шполянами твору Василя Шкляра про визвольну боротьбу українців, яка, до речі, триває й досі, мала б додати шани самим же шполянським керманичам, які замість цього «підключили усі свої важелі», аби пропхнути в переможці поетичну збірку Лілії Золотоноші на еротичну тематику. Ні, ми звісно розуміємо, що патріотизм — занадто важка тема для розуміння і не додає приливу крові в ті частини тіла, якими думає переважна частина людства, але ж і говоримо ми не про забави…

Чи відповідають вірші обраної лауреатки критеріям Положення премії, яка спрямована на розвиток духовності, побудову незалежної демократичної України, оцінювати не нам. А вам, шановні читачі, пропонуємо зробити висновки самим та друкуємо кілька віршів лауреатки:

***

Диви. Летять уже шпаки,

А ти, знай,граєшся у м’ячик!

…І не вирішуєш задачу.

Тобі до того невтямки!

***

Нас підштовхує час — ось: нуль-нуль… і зітхне!

Я так хочу вогню! (А ти хочеш мене!)

А ти, ніби зі сну: щастя наше в огні?

Кажу «ні», яке «так», потім «так», яке — «ні»!

***

Мов на лезі, і слів не подужу:

За тобою я скучила дуже!

Ці два дні я трималася стійко.

А на третій… Мов сумнівів бійка.

Реакція на подію з боку шполян і представників інтелектуального кола з числа земляцтва не забарилася. Пропонуємо ознайомитися із думкою деяких із них.

Олексій Пірогов, екс-голова Шполянської райдержадміністрації:

—              Після того, як першим лауреатом цієї премії став Олександр Діхтяренко, ми сподівалися на її подальшу успішну популяризацію. Але її престиж з роками лише падав. А цьогоріч відбулося ніщо інше, як ганебна змова під тиском райдержадміністрації, керівництво якої взяло за мету не допустити до лауреатства Василя Шкляра! Це велика ганьба для Шполянщини і її влади.

Володимир Поліщук, професор Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького:

—              Очевидно, що такий стан справ, коли Золотоноша перемагає Шкляра, необхідно міняти, бо не можна допускати заохочення марнославства і перетворювати премію на соціальну допомогу для когось. Передбачаю порушення питання про неналежну якість складу комісії.

Дмитро Вовк, голова громадської організації «Товмацький курінь»:

— Чи засмутиться Василь Шкляр такому ополченню з боку Шполянської райдержадміністрації? Ясна річ, людина, яка відмовилася з рук Януковича приймати Шевченківську премію, яка щодень невтомно працює на імідж України, повертає їй славу й міць, навіть не зверне уваги на метушню цих безідейних пігмеїв. А вони, безумовно, в першу чергу нашкодили собі, своїй репутації, продемонструвавши свій рівень, справжнє нутро продажної п’ятої колони в Україні. І, головне, не розуміючи своєї ганьби. І я на знак протесту вирішив написати заяву про вихід із партії «Солідарність».

Сергій Коваль, сільський голова села Товмач, співорганізатор фестивалю «Товмацький курінь»:

— Небувала наруга над пам’яттю поета, жорстоко розстріляного більшовицькою чумою на світанку життя! Не соромно вам, панове владці? Чи може ви і є нащадками тих, хто розстрілював український дух, молоді сходи нації? Бо лише вони могли отак безсовісно протидіяти людині-величі, кого й на мізер не варті, і протиставити йому оце графоманство. Хочеться пригадати місцевим інтриганам «тріумф» покійного нині політика із антидержавного табору Михайла Чечетова, який, радіючи, «протягненню» через ВР антимовного закону Ківалова-Колісніченка, гордо зауважив: «Оцените красоту игры, мы их развели, как котят!» Коли це було? Ніби зовсім недавно. Та вже скільки води стекло і вітрів перемін перейшло. Запам’ятайте, що влада є тимчасовою, тимчасовими будуть ваші ганебні тріумфи і шабаші. А нація і держава — вічні.

Наталія СТОРЧАК

Our website is protected by DMC Firewall!