Минулого тижня біля стін Верховної Ради зібралась багатотисячна акція протесту за участю педагогів, які вимагали гідних зарплат. Вчителі виступають проти ініціативи щодо сертифікації, скасування надбавок та запровадження 40-годинного робочого тижня. Учасники акції обіцяють широкомасштабні страйки по всій Україні, якщо влада не дослухається освітян. Чого очікують освітяни від влади, «Шполяночка +» запитала і шполянських вчителів.

29 жовтня тисячі людей під гаслами «Освітянам гідну європейську зарплату», «Геть бюрократизм з освіти!», «Владо, зупини знищення України» вийшли на протест під стіни Кабміну та Верховної Ради. Точкою кипіння, що змусила викладачів об’єднатися і заговорити про свої права, стали парламентські ініціативи до проекту закону «Про повну загальну середню освіту».

На думку законотворців, зміни, які вони пропонують, зможуть сприяти ефективній роботі вчителя, а також його професійному розвитку і збільшенню рівня заробітної плати. Про які ж ініціативи йдеться:

  • Скасування доплат за окремі види педагогічної діяльності, наукові ступені та вчені звання, надбавки за вислугу років тощо;
  • Введення обов’язкової сертифікації для всіх педагогічних працівників, які працюють у закладах загальної середньої освіти, для здійснення педагогічної діяльності;
  • Запровадження для педагогічних працівників 40-годинного робочого тижня;
  • Переведення педагогічних працівників пенсійного віку на строковий трудовий договір, що укладається строком від одного до 3 років.

У педагогів щодо законопроекту «Про повну загальну середню освіту» свої міркування. Найбільшу бурю емоцій освітян спричинив пункт про скасування надбавок та доплат, які переважають у посадовому окладі над самою ставкою для вчителів. Скасування цих надбавок найближчим часом обурило педагогів, адже, за словами вчителів, що були присутніми на акції, влада постійно «годує» обіцянками щодо збільшення зарплат, а коли це збільшення нарешті настане, ніхто точно сказати не може.

Але в освітянському колі можна почути радикально різні думки. Наприклад, одна із поправок до закону регламентує встановлення норми, за якої робочий час педагогічного працівника для виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи складатиме 40 годин на тиждень. Чи є це погіршенням умов праці вчителів? Однозначної відповіді на це почути не можна. Втім, як вважають педагоги, сьогодні вчитель, окрім вичитки годин, витрачає свій час додатково на планування, підготовку до уроку, перевірку зошитів, на підготовку та участь в педрадах, педчитаннях, педвиставках, методичних об’єднаннях, саме задля підвищення свого фахового рівня та самовдосконалення. І тут законотворцям варто чітко означити — скільки часу витрачається вчителями на цю роботу.

Педагоги сходяться на думці — цей витрачений час значно перевищує 40 годин на тиждень. До того ж, кожен учитель, який поважає себе й учнів, чітко знає, скільки часу потрібно йому, щоб підготувати ефективний урок, використавши сучасні освітні технології та найрізноманітніші інструментарії впливу на особистість дітей. Об’єктивно — вчителів, які б рахували години, витрачені на підготовку до уроку, важко знайти. Бо, без пафосу, всі вони більшою мірою вкладають в кожен урок часточку своєї душі.

Найбільше збурення серед освітян спричинив пункт закону про скасування надбавок та доплат, які переважають у посадовому окладі над самою ставкою для вчителів. Влада постійно «годує» обіцянками щодо збільшення зарплат, а коли це збільшення нарешті настане, ніхто точно сказати не може.

— Що я можу сказати про скасування доплат вчителям за класне керівництво й перевірку учнівських робіт, за завідування навчальними майстернями, кабінетами та роботу з бібліотечним фондом, тощо, — висловлює свою думку Світлана Сотник, директор Шполянської ЗОШ І-ІІІ ст. №5 —Сьогодні вчитель – це людина, яка надає освітні послуги, замовниками яких є діти і батьки. Розуміючи це, кожен учитель, молодий чи досвідчений, прагне до професійного зростання. Адже замовники бажають бачити саме професійного вчителя, творчого, ініціативного та креативного. Це аксіома! Діти ж бажають насамперед живого спілкування. І позбавляти їх цього ми, вчителі, просто не маємо права. Саме тому моя думка щодо скасування доплати вчителю за класне керівництво однозначна: категоричне «ні»! І ще — уявити школу без класного керівника тяжко, знаючи, що одні діти потребують просто педагогічної уваги, інші — системної уваги, ще інші — особливої уваги вчителя. Іноді підвищеної уваги потребує і вся сім’я учня. І обмежитися лише уроком, на мою думку, тут не можна. Особливо, якщо ви стоїте на боці інтересів дитини. Я категорична стосовно доплат за перевірку навчальних робіт, завідування кабінетами, майстернями, навчально-дослідними ділянками, за обслуговування комп’ютерної техніки, роботу з бібліотечним фондом . Нам не потрібні подачки! Оскільки це і є щоденною роботою вчителів та бібліотекаря, то оплату за неї слід включити до заробітної плати, значно підвищивши її базовий рівень. Складається таке враження, що якби не доплати, то бібліотекар не працював би з книжковим фондом чи підручниками, а вчитель не поліпшував би умови, перш за все, своєї праці у кабінеті чи майстерні. Коли ж частину доплат чи надбавок держава зарахує до заробітної плати, то це сприятиме підвищенню престижності професії вчителя та бібліотекаря. Якщо розглянути суть перевірки зошитів, то це — аналіз помилок учнів та планування роботи з їхнього виправлення. Якщо вчитель не перевірятиме навчальні роботи учнів, то чи знатиме він, на що більше звернути уваги на наступному уроці, над чим і з ким попрацювати додатково, а з ким індивідуально? Відсутність такої інформації не піде на користь учням. Тому доплати за певні види робіт, які не є додатковими, а входять в посадові обов’язки вчителів, повинні оплачуватись достойною заробітною платою.

Валентина Осадча, директор Шполянської ЗОШ І-ІІІ ст.№1 також категорично проти скасування надбавок і вважає це великою помилкою законотворців.

— Якщо забрати надбавки, то і зарплата вчителів буде мізерною, аргументує вона. — Хто ж залишиться тоді у школі? Тим паче, що зараз спостерігається тенденція до того, що молоді і перспективні вчителі залишають школу. Найбільш завантажені вчителі української мови, математики та іноземної мови. Цим категоріям платять за перевірку зошитів, всім іншим не платять. Якщо вчитель української мови не перевірятиме учнівські зошити, як же діти виправлятимуть допущені помилки, як виправлятимуть свої прогалини в знаннях і підготуються до ЗНО? Щодо класного керівництва — коли воно базується на добровільній основі, це одне. Наказом змусити вчителя бути класним керівником — це трохи інше. Учителі, які зараз мають класне керівництво, відпрацьовують свої гроші, проводячи і екскурсії, і походи, і бесіди з учнями. Вони прагнуть докласти всіх зусиль, щоб і навчання учнів зробити цікавим, і в позаурочний час якісно організувати дозвілля. Думаю, слід офіційно донести до загалу проект зі змінами до закону, обговорити, доопрацювати, аби всі мали можливість висловитися.

Олександр Гончар, директор Шполянського НВК №2-ліцею погоджується з думкою колег. Він вважає, що надбавки, якраз і є головним стимулюючим чинником для вчителя.

— Якщо скасувати ці доплати, то нівелюється саме бажання вчителя самовдосконалюватися, — переконаний він. — Це вже буде не робота з повною віддачею, а виконання повинності. Якщо наші законотворці йдуть таким шляхом, то тут було б доцільніше ці доплати не скасовувати, а внести їх до посадового окладу. А скасування надбавок за вислугу років — один із тих чинників, який посилить відтік педагогічних кадрів зі школи. У всьому цивілізованому світі, навпаки, дбають про те, щоб стимулювати працю. Ті ж японські корпорації — що довше працюєш, то більші надбавки, що і створює якусь стабільність. У нашій державі чомусь така закономірність: як тільки плануються якісь загальнодержавні зміни, то чомусь завжди на заваді стають вчителі. Складається враження, що державні мужі прагнуть покращити становище в країні, поклавши на жертовний вівтар саму систему освіти і звести їх практично до нуля.

Окрім того, викладачі переймаються тим, чи не стане сертифікація важелем тиску адміністрації на педагога, наскільки чесною та об’єктивною вона буде. Адже сертифікація перевірятиме знання психології, освіти, законодавства. Як наслідок, вчителі правознавства краще здаватимуть законодавчі питання, соціальні педагоги – соціологію.

Найболючішим це питання є для вчителів-пенсіонерів. Хоча норма щодо укладання однорічного контракту і його продовження у разі необхідності бачиться їм цілком доцільною. Освітяни зауважують — вчительська професія має свою специфіку. Педагогам доводиться працювати з молоддю, яка вже давно не та, якою була раніше. І нею сприймається лише той вчитель, який є дієвим новатором. Норма закону дасть змогу суттєво оновити якість освітніх послуг. Але при цьому головне, щоб адміністрація об’єктивно оцінювала кожен конкретний випадок і не вдавалася до зведення рахунків та повальних звільнень.

Учителі погоджуються, що не можуть у своїй роботі обмежуватися лише знаннями, отриманими у вищому навчальному закладі. Вони обома руками «за» перевірку своїх професійних компетентностей, практичних умінь у застосуванні сучасних методів і технологій навчання. Педагоги впевнені, що підготовка до сертифікації, проходження зовнішнього незалежного тестування, опис власного досвіду, самооцінка діяльності, не лише сприятиме підвищенню їхньої кваліфікації, а й дасть можливість обмінюватися досвідом між експертами та вчителем.

Втім, у суспільстві чомусь склалася думка, що вчителі бояться сертифікації. Насправді, це твердження не має підґрунтя. По-перше, сертифікація є справою добровільною. По-друге, успішне проходження сертифікації зараховується вчителю в якості проходження атестації. Разом з тим неуспішне проходження сертифікації ніяк не вплине на результати чергової атестації, на підтвердження наявної чи присвоєння наступної категорії, продовження роботи вчителя на займаній посаді чи застосування до нього будь-яких заходів адміністративного впливу. Саме тому причин боятися сертифікації у вчителя просто немає.

Найважливішим у своїй роботі педагоги називають не хронометраж часу, витраченого на улюблену справу, не підрахунок розміру доплат чи надбавок. Вони щирі у своїх намірах — не загубити в метушні обговорення закону Вчителя творчого, ініціативного, з високою професійною компетентністю, знавця дитячих душ та чуйного вихователя.

Українські освітяни, які вийшли на протестну акцію, свідчать, що їхня думка щодо законодавчих змін цілком збігається з думкою профспілки освітян. Вони наполягають на більш ретельному обговоренню закону про освіту.

— Слід обов’язково вивчити думки вчителів різних областей і врахувати її у профільному комітеті Верховної Ради, — акцентує Віктор Шевчук, учитель історії та правознавства. — Щоб цей проект донести до загалу, пропозиції обговорити в педагогічних колективах і подати їх до комітету з освіти ВР. І лише тоді приймати таке рішення, яке варто ретельно обґрунтувати.

Оксана Шевченко

Our website is protected by DMC Firewall!