d2cabd6881c882d21f9554fb4a4a5493

Стрімке поширення лихоманки Ебола стало однією з головних тем останніх днів, яка не на жарт налякала не тільки африканські країни, де лютує вірус, але й Європу.

Лихоманку Ебола вперше офіційно виявили майже сорок років тому — в 1976 році, коли смертоносний вірус був виявлений в деяких регіонах Судану і Заїру, де протікає однойменна річка, на «честь» якої і була названа хворо­ба (сьогодні територія Демократичної республіки Конго). Уже тоді новий вірус продемонстрував страхітливий відсоток летальності — із заражених декількох сотень людей померли 90% пацієнтів.

7 серпня 2014 року ВООЗ сповістила, що у Демократичній Республіці Конго з 28 липня по 17 серпня 2014 року ви­явлено 24 випадки, підозрілі на гарячку Ебола, зокрема зафіксовано 13 смер­тей. Перший випадок був зафіксований у вагітної, яка мала контакт з м'ясом забитої під час полювання дикої твари­ни, яку привіз її чоловік. Під час опера­тивного втручання, яке було ургентно проведено цій жінці, від неї відбулось за­раження декількох медичних працівників. Сама вагітна згодом померла. А далі захворіли й померли ще люди, як в лікарні, так й за її межами. Спалах абсо­лютно не пов'язаний спільними векто­рами передачі з епідемією, яка триває у Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Нігерії та Сенегалі.

im578x383-e1Іспанія повідомила про лікування іспанського священика — першого європейця, що заразився на гаряч­ку Ебола. Незважаючи на експери­ментальне лікування, він помер. Ве­лика Британія 25 серпня 2014 року сповістила, що перший британець, який заразився на хворобу, яку спричинює вірус Ебола, медичний волонтер, що працював у Сьєрра-Леоне, доставле­ний для лікування до Лондону. 30 серп­ня 2014 року ВООЗ офіційно сповістила про поширення епідемії до Сенегалу. Зараження хворого — 21-річного жителя Гвінеї, відбулось у його країні. Він захворів ще 20 серпня 2014 року, по приїзду до Да­кару. Гарячка Ебола своєчасно не була розпізнана, через що відбулось багато контактів цього хворого з громадянами Сенегалу. Хворий був госпіталізований у інфекційний стаціонар лише 26 серп­ня. На сьогодні влада Сенегалу про­водить виявлення контактних й забез­печення необхідних протиепідемічних заходів. На сьогодні Іспанія сповістила про захворювання на гарячку Ебола своєї громадянки — медичної сестри, яка була в команді по догляду за одним з медичних волонтерів-священиків, які захворіли на гарячку Ебола у Західній Африці й були доправлені на лікування на батьківщину. Це перший випадок за­хворювання внаслідок вторинного зара­ження медичного працівника на хворобу, яку спричинює вірус Ебола, за межами Західної Африки. Ще трьох людей, які були в контакті з хворою, шпиталізували до карантину. У клініці німецького Лейп­цига 14 жовтня 2014 року помер від хвороби, яку спричинює вірус Ебола, працівник місії ООН, громадянин Судану, якого доправили на лікування з Ліберії. Медики боролися за його життя з 9 жов­тня. Чоловік став першим померлим від гарячки Ебола на території Німеччини. На лікуванні в цій країні перебувають ще двоє пацієнтів із Західної Африки. Один із них уже одужав, а інший проходить інтенсивну терапію у Франкфурті.

Передача вірусу відбувається через слизові оболонки, а також мікротравми шкіри, потрапляючи в кров і лімфу як тварин, так і людини.

im578x383-ebola doktors oane.wsДля гарячки Ебола характерний го­стрий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення темпе­ ратури до 38—39оC тривалістю 5—7 днів, сильний головний біль, біль у суглобах та м'язах. Дещо пізніше з'являється сухий ка­шель, сухість і першіння в горлі, колючий біль у грудній клітці. На 2—3-й день хвороби з'являється біль у животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток зневод­нення. В окремих випадках може з'являтись плямисто-папульозний висип на 4—5-й день хвороби — спочатку на обличчі, потім на шкірі грудної клітки, здатний поширюватися й на інші частини тіла. Висип зберігається до 10—14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігають на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого — гіперемія кон'юнктиви, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість. З 3—6-го дня хвороби мо­жуть розвиватись порушення ковтання і геморагічний синдром, який проявляється шкірними крововиливами, «кривавими сльозами», кровотечами з ясен, носа, матки, по­явою крові у блювотинні, випорожненнях, сечі. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-му тижні. Профілактика проводиться як і при інших геморагічних гарячках. Необхідна належна медична ізоляція хворих, запобігання кон­такту медичних працівників і інших людей з вірусом — найбільш ефективний спосіб профілактики передачі хвороби від лю­дини до людини. Хворі на гарячку Ебола підлягають негайній госпіталізації в бокси відділення із збереженням суворого режиму. Персонал з обслуговування повинен пра­цювати в максимальному захисному одязі із збереженням суворих бар'єрних методів догляду. Реконвалесцентів виписують не раніше 21-го дня при негативних результа­тах вірусологічних досліджень за умови по­вного клінічного одужання.


Тетяна НАБЕРЕЖНЯ, лікар-фтизіатр.

Our website is protected by DMC Firewall!