Влада

 - Вы, Шариков, чепуху говорите и возмутительнее всего то, что говорите её безапелляционно и уверенно.

(проф. Преображенський «Собаче серце»)

Ще з весни кілька місяців поспіль голова Шполянської РДА набирався духу, щоб 30 серпня, врешті-решт, на сесії райради озвучити свій звіт про те, як завдяки йому на Шполянщині в 2017 році буйним цвітом колосились вишні та поросились телята. На депутатів ради в майже годинному монолозі обрушився дев’ятий вал цифр виділених коштів з районного, державного та обласного бюджетів. З натхненням він повідомив, скільки стратегічних засідань, нарад, колегій, дорадчих органів чи комісій було проведено та скільки тих бюджетних коштів було освоєно. Що ховалось за шаблонними формулюваннями та казенною статистикою, розбиралась «Шполяночка+».

Продовження на стор. 3

Почнемо з того, що у звітному 2017 році Шполянський район існував у своєму попередньому адміністративно-територіальному складі, тому голова РДА досить впевнено жонглював цифрами, при цьому забуваючи, що у поточному 2018 році район залишається без новоутворених Шполянської та Матусівської ОТГ. Як наслідок, суттєво зменшився ресурс районного бюджету, оскільки підприємства, зареєстровані в цих громадах, спрямовують свої податки на їх розвиток. Вже сьогодні стає зрозумілим, що у порівнянні з 2017 роком, коли районний бюджет отримав 69,4 млн. грн, цей рік стане проблемним. За півроку до районного бюджету надійшло лише 14 млн 184 тис. грн, що дає можливість спрогнозувати суттєвий дефіцит на кінець 2018-го.

Тобто, бравурні реляції в минулорічному контексті геть неактуальні, а всі наради-зустрічі з легалізації робочих місць — безрезультатні, боротьби з ухилянням від сплати податків деяких підприємств — неефективні. Фактично вся робота голови РДА — це переливання з пустого в порожнє та необхідність власною персоною світитись в якихось офіційних урочистостях. А з огляду на гроші, за які утримується цей бюрократичний апарат, то їх можна було використати на щось більш корисне, наприклад, галузь освіти чи медицини, яким вже, зрозуміло, не вистачає коштів до кінця року.

Проте, за законами природи — якщо в одному місці зменшується, то в іншому — обов’язково збільшується. У порівнянні з районним бюджетом бюджети ОТГ кількісно зросли: Шполянська ОТГ на свої три населені пункти має річний бюджет в майже 150 млн. грн, що надає дуже широкі можливості вирішувати безліч задавнених проблем у всіх сферах життєдіяльності. Великий ряд вже здійснених вагомих справ в ОТГ доводить на практиці, що старий адміністративно-територіальний устрій випрацював себе повністю і не може сподіватись на прогрес.

Не будемо стверджувати, але можна припустити, що звіт Володимира Потапенка цьогоріч не викликав особливого зацікавлення та не спонукав депутатів до його обговорення, як це було торік, коли на сесії буяли неабиякі пристрасті саме через усвідомлення третьорядної ролі чиновника в будь-яких процесах на Шполянщині. Напевно, всі інтуїтивно відчувають — не за горами настане квит цій системі, тож і витрачати час та енергію на обговорення озвучених статистичних цифр та популістських декларацій не варто.

Та і що обговорювати — статистика нудна до дрімоти, цифри фактично перекочовують з документа в документ із року в рік. Всі досягнення голови РДА — це діяльність місцевого приватного бізнесу, який функціонує не скільки завдяки, скільки супроти діяльності районного керівника. Це, наприклад, реконструкція зерносховищ і телятника у СПОП «Відродження», в яке підприємство вклало понад 20 млн гривень. Порахувала чиновна братія і чужі кошти СПОП «Агро-Прогрес», яке реконструює свиноферму, в якій нині утримується біля 1000 свиней. І це, напевно, весь перелік підприємств, керівництво яких поділилося з райдержадміністрацією інформацією, у що саме вони інвестують свої гроші. Адже мільйонні вкладення у розвиток виробничих площ також здійснені і в ГК «ЛНЗ», про що у звіті Потапенка традиційно — анідзелень! А суми там чималенькі і проекти амбітні. Це і понад 50 млн грн вкладених корпорацією в нову сушарку, і 12 млн грн — в новий газопровід. Невідомо, які особисті почуття рухають головою РДА, але ж, мабуть, вкрай негативні, як казав герой Фрунзіка Мкртчяна в «Міміно»: «Кюшать нє магу!». Бо чому вкотре не виникло бажання назвати чи не найбільшого соціально-відповідального партнера на переважній частині територій Шполянщини —незрозуміло…

Міражем в пустелі бюрократії залишились і 9 проектів, поданих РДА на конкурс регіонального розвитку. Що з ними, які перспективи — невідомо. Традиційною вже стала з року в рік теза про пропозицію до Плану реалізації Стратегії розвитку Черкаської області на період 2018-2020 роки щодо облаштування місця географічного центру України. Написати написали, а що далі — як завше чекати допоки хтось інший займеться його реальним впровадежнням в життя з реальним фінансуванням та реалізацією.

Ненав’язливо оминувши ці слизькі теми, голова РДА почав надувати щоки про досягнення у сфері АПК — хто скільки зерна зібрав, виробив м’яса і грошей заробив, розповів про надої і урожайність. Проте, яка роль Потапенка в цьому, крім посередницької, не зрозуміло. РДА всього лиш ретранслювало кошти з державного бюджету на дотації фізичним особам — за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби 70 особам на суму 63250 грн та на виплату часткового відшкодування витрат на закупівлю установки індивідуального доїння 9 особам на суму 38200 грн.

Володимир Потапенко каже, що є актуальним створення в районі сімейних ферм, кооперативів, організація навчання для бажаючих, залучення фінансового та матеріального ресурсів, що дасть можливість підвищити  якість молока, а отже — забезпечити зростання і доходів власників. Та при цьому жодного прикладу про новий кооператив, якому сприяла б РДА, так і не навів.

Розділ щодо сприяння розвитку малого та середнього підприємництва геть не висвітлює, в якій формі та в якому вигляді те сприяння надавалось. Знову голі статистичні цифри: в районі сплачують податки 148 малих підприємств та 1444 приватних підприємців-фізичних осіб. Що зробили, щоб мотивувати примноження малого бізнесу? Як завше, інформації — нуль, зеро, тобто, відсутня.

Озвучив Володимир Миколайович і розмір середньої зарплатні в районі за минулий рік — 5509 грн, який зріс у порівнянні з попереднім роком на 2236 грн. Але чи радує такий показник шполян? З огляду на великий масовий виїзд громадян за кордон на заробітки (в тому числі із числа медичних та педагогічних працівників) особливо радіти нічому. Людей не влаштовують умови оплати праці на рідній землі, тому вони масово шукають кращої долі в країнах ЄС. Там вони бачать кардинально інше: наскільки може бути ефективною система й порядки в державі. А вдома, на жаль, поки що усе красиво складається лише в голови райдержадміністрації.

Число великих підприємств на Шполянщині катастрофічно зменшується — майже до нуля. Володимиру Потапенку вже й інформувати ні про що. Хоча, якщо сильно прислухатись, то таки є деякі плани: у ПрАТ Шполянський завод продтоварів, який суттєво збільшив реалізацію своєї продукції (на 138%), планують придбати та встановити на заводі формувально-різальну машину в халвичний цех та пакувальне обладнання в кондитерський цех. У задумах СТОВ Агроспілка «Шполянський хлібзавод» — виробництво нових видів хлібобулочних виробів, встановлення лінії з виробництва пряників та  печива, яка дасть змогу створити 10-15 нових робочих місць. Немає тільки в цих гарних новинах інформації про частку допомоги в цьому з боку РДА. Вже не кажучи про невідому подальшу долю заводу запасних частин, на яку пан голова ніколи навіть не намагався якось позитивно вплинути.

Подальший моніторинг звіту знову гарно прикрашено статистичним «інфо-бумом». Цього разу про те, скільки сільські ради виділили грошей на свої місцеві господарські справи та скільки надано допомоги від соціальних партнерів. Так, очільник сповіщає про ремонт 8402 м2 доріг району і використані кошти місцевих бюджетів у сумі 23,5 млн. грн (в тому числі із міського бюджету — 11,6 млн. грн) та 3,5 млн. грн — в рахунок соціально-партнерських відносин. Не з усіма, як уже зазначено, соціальними партнерами пан голова прагнув налагодити партнерські стосунки, часто піддаючись своїм амбіціям та комплексам особистої величі.

Розповів і про свою улюблену тему — благоустрій. Саме, певно, через це його дехто часто любить багатозначно називати «господарником». Аж 7500 осіб прибирали території в минулому році — проведені суботники в ленінському стилі, ліквідовано 55 стихійних смітників, побілено дерева на трасах. І ці звичайні події, котрі навесні відбуваються в кожному районі традиційно, незалежно від того, хто займає посаду голови РДА, подаються як неабияке досягнення. Так і згадується його героїчне вимахування граблями біля знаку «Географічний центр України» при в’їзді в Шполу під час виборів на посаду голови ОТГ. Інших його особистих вкладень в цей самий благоустрій ніяк наші журналістські голови і не пригадали.

Багато звітної площі займають цифри про освоєння управлінням соціального захисту коштів державного бюджету на отримання соціальних допомог пільговикам різних категорій. Зокрема, повідомляється, що на Шполянщині проживає 343 АТОвців, 10 з яких мають інвалідність. Але ж знову таки, яка роль РДА та її голови? Та ніяка, ретранслятор грошей держави на виконання нею своїх функцій.

Звітує пан Потапенко і про «Програму забезпечення учасників АТО та членів їх сімей житлом у Шполянському районі на 2017-2020 роки». У 2017 році із районного бюджету  виділено кошти учаснику АТО Олександру Гаврилову на кредитування придбання житла — 273 тис. 719 грн, та кошти на обслуговування кредиту 3% від фактично виділеної суми — 8 тис.211 грн. Цікаво, що при цьому ж вже за кілька місяців голова РДА особисто протистояв виділенню коштів в рамках зазначеної програми на придбання житла іншому учаснику АТО — Сергію Богданову. Однак депутатська більшість, попри спротив Потапенка, проголосувала за виділення коштів для українського захисника.

«Підводячи підсумки діяльності за 2017 рік, слід ще раз зазначити, що тільки завдяки тісній взаємодії та об’єднанню зусиль всіх гілок влади навколо спільних проблем та інтересів забезпечено досягнення зазначених позитивних результатів», — сказав на завершення голова РДА. Дійсно, що всі лише «за» об’єднання навколо спільних інтересів. І все було б гарно, якби від цих слів не тхнуло лукавою нещирістю.

Сергій ЗУБАТОВ